3. Етапи аудиту фінансових інвестицій

Аудит фінансових інвестицій складається з чотирьох основних етапів.

1. Вивчення фінансових інвестицій на стадії попереднього дослідження. Попередній аудиторський контроль здійснюється до початку робіт, здійснення фінансових інвестицій в організації. У організаціях попередній контроль використовується в ключових областях - по відношенню до трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Форма попереднього контролю грає важливу роль в підвищенні рівня знань господарських кадрів, їх професіоналізму, відповідальності за дотримання законності, доцільності і ефективності використання господарських ресурсів.

Попередній контроль найчастіше проводиться внутрішніми аудиторами і фахівцями організації господарського механізму організації, аудитори оцінюють їх ефективність і встановлюють рівень аудиторської ризики.

2. Розробка плану та робочої програми аудиту фінансових інвестицій. Наступним етапом є складання плану і програми аудиту фінансових інвестицій. Загальний план аудитора повинен служити керівництвом при здійсненні аудиту.

Програма є розвитком загального плану аудиту і є детальним переліком змісту аудиторських процедур. Програма служить докладною інструкцією і одночасно засобом контролю якості аудиту. При складанні плану і програми аудиту необхідно керуватися стандартом «Планування аудиту».

У процесі планування необхідно розглянути безліч аспектів, для того, щоб розробити і оформити документально загальний план аудиту, оцінити передбачуваний масштаб і порядок аудиторських дій, скласти програму аудиту, визначити характер, тимчасові рамки і об'єм запланованих аудиторських процедур, а також забезпечити порядок робочих взаємин з клієнтом. Враховуючи складність і значення цих дій для підвищення ефективності аудиту необхідний системний підхід до організації планування. Такий підхід має на увазі планомірний, документальний процес накопичення, аналізу і підтвердження інформації про цілі і можливості аудиту в даних обставинах, а також знань про економічного суб'єкта, достатніх з позицій розумної упевненості, для ухвалення своєчасних рішень.

Системний підхід припускає письмове узгодження позицій, що свідчать про взаєморозуміння між замовником і аудитором, що дозволяє:

- аудиторові - оптимально поставити завдання і визначити тимчасові рамки для отримання достатніх гарантій і доказів відносно того, що інформація, що міститься в документах, і інші джерела даних можуть служити надійною основою для підготовки фінансової звітності;

- клієнтові - сформувати свідоме відношення до можливостей і специфіки аудиторської діяльності, існуючих обмежень, познайомитися з поняттями риски і істотності, іншою термінологією і на цій базі визначити ступінь своєї готовності нести відповідні витрати і виконувати відповідні зобов'язання.

При плануванні складається запитальник по двох напрямах: по вивченню бухгалтерського обліку і за оцінкою внутрішнього контролю. Після чого робиться вивід про перебування внутрішнього контролю на підприємстві.
Необхідною умовою етапу планування є розрахунок істотності і аудиторської риски. При цьому використовується стандарт «Істотність і аудиторський ризик».

3. Підготовка аудиторських доказів для дослідження стадії аудиту. В ході перевірки аудиторові необхідно зібрати вичерпні докази для складання об'єктивного висновку про достовірність бухгалтерської звітності.

Аудиторські докази - це інформація, отримана аудитором в ході перевірки від клієнта і третіх осіб, або результат її аналізу, що дозволяють зробити виводи і висловити власну думку по предмету перевірки. Аудиторські докази є документальними джерелами даних, документацією бухгалтерського обліку, висновками експертів, а також відомостями з інших джерел. Таким чином всі аудиторські докази можна розділити на три види:

1) внутрішні – інформація, отримана від економічного суб'єкта;
2) зовнішні – інформація, отримана від третьої сторони;
3) змішані – інформація, отримана від економічного суб'єкта і підтверджена третьою стороною.

Найбільшу цінність і достовірність представляють зовнішні докази, потім змішані і внутрішні. По ступеню отримання найбільш достовірні докази, отримані самим аудитором.

Зібрані докази відбиваються в робочих документах аудитора у вигляді записів про оцінку внутрішнього контролю, бухгалтерського обліку, а також дотримання нормативних актів. Аудиторські докази використовуються при складанні аудиторського висновку.

Збираючи аудиторські докази можна застосовувати наступні процедури:

- арифметичний розрахунок;
- інвентаризація;
- перевірка дотримання правил обліку окремих господарських операцій;
- підтвердження;
- запит;
- усний опит персоналу;
- перевірка документів;
- дослідження;
- аналітичні процедури.

Серед аудиторів і тих, хто користується їх послугами, існує думка, що термін «аналітичні процедури» позначає аналіз фінансово-господарської діяльності економічного суб'єкта, що перевіряється. Аналітичні процедури використовуються при оцінці достовірності бухгалтерської звітності економічного суб'єкта, а аналіз його фінансово-господарської діяльності починається вже після того, як достовірність встановлена, оскільки аналізувати фінансово-господарську діяльність економічного суб'єкта при невірогідності його бухгалтерської звітності безглуздо. На погляд Купріянова подібна точка зору помилкова. Адже і аналітичні процедури, і фінансовий аналіз господарської діяльності базуються на методах економічного аналізу, тому містять багато загальних прийомів. В зв'язку з цим фінансовий аналіз можна умовно віднести до завершальних аналітичних процедур.

Форми робочої документації самостійно розробляються аудиторською організацією. Документація створюється на всіх етапах аудиту. До моменту представлення аудиторського висновку вся робоча документація повинна бути створена і завершена оформленням. Документи аудитора повинні мати обов'язкові реквізити:

1) Найменування документа
2) Найменування економічного суб'єкта
3) Період, за який проводиться аудит
4) Дату виконання аудиторської процедури
5) Зміст
6) Підпис

Допущення безперервності діяльності є основним принципом підготовки фінансової звітності. Принцип припускає, що аудіруємоє особа продовжуватиме свою діяльність протягом 12 місяців року, наступного за звітним, і не має наміру ліквідовуватися. Тому на даному етапі необхідно проаналізувати чи існують які-небудь події, які дають сумнів в безперервності діяльності.

4. Узагальнення аудиторських доказів та формування аудиторського висновку. На останньому етапі роботи аудитор оформляє отримані результати у вигляді двох підсумкових документів: письмової інформації (звіту) і аудиторського висновку, які передає економічному суб'єктові.

Метою письмової інформації (звіту) є доведення до замовника відомостей про методи, використані при проведенні перевірки; про всі відмічені аудитором помилки, порушення, неточності; про те, які заходи повинні бути прийняті для усунення відмічених недоліків, про основні результати аудиторської перевірки (містяться чи ні істотні помилки в бухгалтерській звітності, здійснювалися фінансово-господарські операції відповідно до встановленого порядку або ж з існуючим відхиленням від нього).

Аудиторський висновок – це офіційний документ, призначений для користувачів бухгалтерської звітності суб'єкта, що перевіряється. Воно містить виражене встановленим чином думка аудитора про достовірність бухгалтерської звітності економічного суб'єкта, що перевіряється, і про відповідність порядку ведення ним бухгалтерського обліку законодавству РК. Форма, порядок і зміст аудиторського висновку визначені аудиторськими стандартами, згідно яким аудиторський висновок повинен складатися з трьох частин: ввідною, аналітичною і підсумковою.

За підсумками перевірки аудитор може видати безумовно-позитивний аудиторський висновок, умовно-позитивний, негативний або відмовитися від висловлювання своєї думки. У випадку якщо після підписання аудиторського висновку виникають події після звітної дати, необхідно прийняти їх до уваги, незалежно від того сприятливі вони або несприятливі.

Сохранить:
сохранить ВКонтакте в facebook в Одноклассники в Мой Мир в LiveJournal в Twitter в Я.ру добавить в Избранное отправить на email
Скачать работу