2.2. Потенціал заощаджень як основне джерело трансформації заощаджень в інвестиції

Стабільний розвиток національної економіки України розглядається у зв'язку із зростанням інвестицій та пошуком інвестиційних ресурсів. Важливим чинником у зростанні інвестицій є визначення наявної кількості заощаджень, які можна ефективно надалі трансформувати в інвестиції. Тому постає завдання сформувати та оцінити потенціал заощаджень національної економіки. Пріоритетність розроблення цієї проблеми зумовлена, насамперед, її багатогранністю та комплексним характером.

Потенціал заощаджень – це базова основа широкого розвитку інвестиційної діяльної. Потенціал заощаджень – це потенційна, не використана величина наявних заощаджень секторів загального державного управління, домашніх господарств, некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, фінансових і не фінансових корпорацій, враховуючи заощадження іноземних суб'єктів у національній економіці, яка формується на основі розподілу валового національного доходу.

Оцінювання потенціалу заощаджень передбачає використання комплексного підходу, спрямованого на поетапну реалізацію конкретних етапів:

Етап I. Визначення мети оцінювання потенціалу заощаджень за допомогою виявлення чинників впливу. Для глибшого дослідження потенціалу заощаджень систематизуємо чинники, які мають на нього вплив:

Соціально-економічні чинники:

- доходи. Залежність заощаджень від доходів має велике практичне значення під час здійснення фінансової політики. З одного боку, досягнення високого рівня життя населення дає для економіки великий потенціал заощаджень і можливість трансформації їх в інвестиції. З іншого боку, потрібно приділяти особливу увагу високозабезпеченим верствам населення, як джерела значної частки заощаджень. Є ще один аспект отримання доходів, тобто доходи, отримані незаконним шляхом (тіньові доходи), які створюють проблеми їхнього використання. Виникає проблема легалізації таких доходів, а поки що із них формуються немобілізовані заощадження, а також виведення їх за кордон. Тому, чим більше тіньових доходів, тим більший об'єм немобілізованих заощаджень. Стимулювання таких заощаджень недоцільне, тут важливо зосередити увагу на інвестиційне використання вже існуючих таких заощаджень і мобілізувати їх;

- доходи фінансового ринку. Цей чинник має важливе значення, особливо для заощаджень, які спрямовуються на отримання доходу. Чим вища дохідність фінансових інструментів, тим більший стимул для потенціалу заощаджень. Недосконалість фінансових ринків, а також їх незначний розвиток є негативним для потенціалу заощаджень;

- інфляція. Складний і неоднозначний чинник, який має вплив на потенціал заощаджень. З одного боку, рівень дохідності на фінансовому ринку включає інфляційну складову. Висока інфляція дає змогу отримати високий номінальний дохід від вкладень. Проте це свідчить про нестабільний розвиток економіки і високий рівень ризику. За сталого розвитку економіки і нормального рівня інфляції (5-7 % річних) вагомий дохід буде приносити тільки значні суми заощаджень, що доступно кожному. Тому цей аспект буде відігравати в основному другорядну роль. Проте, з іншого боку, інфляція, знижує рівень доходів, зокрема доходи від інвестицій. А це, своєю чергою, послаблює формування потенціалу заощаджень. Крім цього, інфляція знецінює вже існуючий потенціал заощаджень. Вихід з такої ситуації - формування заощаджень в іноземній валюті тощо. Таким чином, інфляція має двоїстий вплив на формування потенціалу заощаджень;

- податки. Має значний вплив на формування потенціалу заощаджень, а саме, чим вищі ставки податку, тим нижча частка заощаджень у доході. Зростання податків спричинить зростання тіньових доходів, вивіз капіталу закордон. Застосування податкових пільг призводить до зростання потенціалу заощаджень;

- споживання та його особливості. Один із важливіших чинників, який впливає на потенціал заощадження. Вплив проявляється через рівень доходів. Чим вищий рівень доходів, тим більшими будуть заощадження. Якщо раніше нагромаджені матеріальні і нематеріальні активи є великими, то зменшується потреба в них, а заощадження збільшуються. Проте, значна частки активів придбана давно, і фізично, і морально вже зношена, і якщо виникає потреба в їхній заміні, то заощадження зменшуються;

- соціально-економічна ситуація в країні. Розвиток національної економіки активізує формування потенціалу заощаджень. Проте, соціально-економічна нестабільність призводить до зниження рівня потенціалу заощаджень;

Політичні чинники: потенціал заощаджень залежить від політичної ситуації, насамперед, через спрямованість її для розвитку національної економіки. Негативна політична ситуація призводить до нестабільності і зниження потенціалу заощаджень;

Психологічні чинники: можливості управління психологічними чинниками обмежені і реалізуються в основному в довготривалому періоді (підвищення інтелектуального та культурного рівня, чи підвищення рівня довіри). Значення описаних чинників має важливе практичне значення, тобто дає змогу регулювати потенціал заощаджень, зокрема стимулювати трансформацію заощаджень в інвестиції. Потенціал заощаджень передбачає потребу максимальної реалізації інтересів усіх учасників процесу заощадження, що слугуватиме підвищенню ефективного використання цього потенціалу.

Беручи до уваги перший етап, можна виділити, що для реального оцінювання потенціалу заощаджень потрібно визначити основні причини, які мають на нього вплив:

- тимчасові зміни. У разі тимчасового зниження (збільшення) отримуваного доходу спостерігається зниження (зростання) споживання. Внаслідок цього відбувається зниження (зростання) заощаджень. Оскільки йдеться про тимчасові коливання доходу, то відповідно відбувається зміна заощаджень за рахунок зниження (збільшення) найбільш ліквідної його частини - заощаджень у грошовій формі, цим самим інші складові заощаджень можуть залишатись практично без змін;

- постійні зміни. У разі постійного зниження доходів, кінцеве споживання буде постійно зменшуватись на величину зниження доходу, а заощадження до певного моменту залишаться незмінними.

- очікування майбутніх змін. Зі зміною (зростанням) доходу заощадження можуть зростати.

Важливими пріоритетами потенціалу заощаджень повинні бути:

- консолідація інтересів учасників процесу заощаджень;

- акумулювання заощаджень для реалізації проектів в пріоритетні галузі національної економіки;

- нормативно-правова захищеність під час формування потенціалу заощаджень.

Етап II. Оцінювання потенціалу заощаджень на основі складових, які можна записати в структурній залежності від таких змінних:

Р = Р {ДЗ + ЗН + ЗНО + ЗФК + ЗНФК + ІЗ} (2.1)

де ДЗ - заощадження сектора держаного управління;

ЗН - заощадження домашніх господарств;

ЗНО - заощадження некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства;

ЗФК - заощадження фінансових корпорацій;

ЗНФК - заощадження нефінансових корпорацій;

ІЗ - іноземні заосадження.

Така структурна залежність виражена в абсолютній величині. Оскільки потенціал заощаджень залежить від валових заощаджень національної економіки та іноземних заощаджень, які трансформуються в інвестиції національної економіки. Тому, для подальшого дослідження потрібно дослідити вплив кожної зі складових потенціалу заощаджень.

Етап III. Оцінювання потенціалу заощаджень за основними його складовими. Продовжуючи розвиток другого етапу, практично застосуємо оцінювання
потенціалу заощаджень за складовими. У табл. 2.4 наведено дані по секторах
економіки за 2004-2008 рр. і подано значення використання скоригованого
наявного доходу та нагромадження капіталу в України, що дасть змогу проаналізувати потенціал заощаджень.

Валовий дохід поділяють на: фонд споживання, який у формі особистих доходів надходить у домашні господарства власникам виробничих ресурсів, а також непрацездатним; фонд нагромадження у формі інвестицій використовується для простого і розширеного відтворення виробничої сфери та соціальної інфраструктури. На основі цих фондів формуються валові та чисті заощадження. Валові заощадження спрямовуються на розширене відтворення (нове будівництво, реконструкцію і розширення, технічне переоснащення).

На основі чистих заощаджень формуються нові виробничі фонди. Чисті заощадження менші від валових на величину, яка спрямовуються у фонд амортизаційних відрахувань.

Валові заощадження охоплюють виробництво всіх інвестиційних товарів, які призначенні для заміни машин, обладнання і споруд, верстатів, спожитих упродовж процесу виробництва плюс будь-які чисті прибавки до обсягу капіталу в економіці. Тобто, валові заощадження враховують як суму від-шкодувань, так і суму приросту інвестицій.

Частка валових заощаджень у валовому доході сектора загального державного управління у 2004 р. становила 41,6 %, 2005 р. - 32 %, 2006 р. -13,9 %, у 2007 р. - 24,6 %, у 2008 р. - 32,8 %. Коливання валових заощадженнях у визначеному періоді, пов'язані з коливанням валового доходу і споживання у секторі загального державного управління.

Таблиця 2.4

Використання скоригованого наявного доходу в Україні

Показник/рік Валовий дохід, млн. грн. Споживання, млн. грн. Валові заощадження, млн. грн. Чисті заощадження, млн. грн.
Сектор загального державного управління 2004 р. 35755 20894 14861 8231
2005 р. 35059 23843 11216 2958
2006 р. 93487 80528 12959 4592
2007 р. 52016 39225 12791 3815
2008 р. 73042 49048 23994 14092
Домашні господарства 2004 р. 197485 180730 16755 16277
2005 р. 253897 222270 31627 31077
2006 р. 298838 252624 46214 45651
2007 р. 430350 385681 44669 44203
2008 р. 558030 509533 48497 47779
Некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства, фінансові і нефінансові корпорації 2004 р. 42714 - 42714 10937
2005 р. 66408 - 66408 28640
2006 р. 58916 4727 54189 12302
2007 р. 69520 - 69520 20697
2008 р. 104726 - 104726 42275
Вся економіка 2004 р. 275954 201624 74330 35445
2005 р. 355364 246113 109251 62675
2006 р. 451241 337879 113362 62817
2007 р. 551886 424906 126980 68715
2008 р. 735798 558581 177217 104146

Частка валових заощаджень домашніх господарств у валовому доході за 2004-2008 рр. відповідно становила у 2004 р. – 8,48 %, у 2005 р. – 12,46 %, у 2006 р. – 15,46 %, у 2007 р. – 10,38 %, а у 2008 р. – 8,7 %. Починаючи з 2006 р., часта валових заощаджень скорочується.

Чисті заощадження всієї економіки зросли майже в три рази: частка загального державного управління збільшилась в 1,7 рази, домашніх господарств – 2,9 рази, а некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства, фінансові і нефінансові корпорації – 3,9 рази. Зростання чистих заощаджень обумовлює зростання джерел інвестицій.

На основі аналізу тенденцій розвитку валових та чистих заощаджень у розподілі на сектори економіки можна виокремити такі особливості:

- некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства, не витрачають валовий дохід на споживання, при цьому всі кошти використовуються на заощадження, що характеризується необхідністю зростання валового доходу як джерела оновлення основного капіталу та розширеного відтворення;

- валові та чисті заощадження сектора державного управління зменшились, що характеризує зниження ролі цього сектора у нагромадженні активів національної економіки;

- валові та чисті заощадження сектора домашніх господарств за досліджуваний період зросли, що є позитивним, оскільки саме домашні господарства повинні бути найбільшим кредитором національної економіки;

Наступним кроком потрібно здійснити оцінювання використаного потенціалу заощаджень національної економіки України.

Таблиця 2.5

Оцінювання використаного потенціалу заощаджень національної (розраховано за даними табл. 2.4)

 
Показники
ВНД, млн. грн.
ВЗ, млн. грн.
ІЗ, млн. грн.
S, млн. грн.
Ps, %
Роки
2002
222585
62632
29364
91996
41
2003
264247
74330
36617
110947
42
2004
341686
109251
45946
155197
45
2005
436411
113362
90063
203425
47
2006
535459
126980
116523
243503
45
2007
717406
177217
196478
373695
52
Рs - потенціал заощаджень, %
Ps = S/ ВНД *100%
ВЗ - валові заощадження
ВЗ = ДЗ + ЗН + ЗНО + ЗФК + ЗНФК
S - заощаджень
S = ВЗ + ІЗ
ІЗ - іноземні заощадження; ВНД- валовий національний дохід

Здійснене оцінювання використаного потенціалу заощаджень свідчить про проблему залучення заощаджень та трансформації їх в інвестиції. Ситуація 2004-2006 рр. свідчила про використання 40% потенціал заощаджень, що спричинило проблему трансформації заощаджень в інвестиції, проте у 2008 року ситуація дещо покращилась.

Для формування потенціалу заощаджень як основних джерел інвестицій національної економіки України потрібно щодо кожного учасника процесу трансформації, тобто підприємств, населення, держави, іноземних суб'єктів, розробити певні заходи:

1) Заощадження підприємств. Розроблення заходів із сприяння зростанню обсягів виробництва національних підприємств, зниженню рівня витрат виробництва та підвищенню його ефективності, передбачає орієнтацію на активізацію інвестицій на підприємствах. Пріоритет для стимулювання інвестицій має надаватися інноваціям, які допоможуть досягнути швидкого розвитку виробництва, сформувати фінансові ресурси, розвиток яких матиме мультиплікаційний ефект для інших виробництв та галузей народного господарства. Треба стимулювати реструктуризацію підприємств, яка забезпечить поліпшення управління активами, впровадження ефективного фінансового планування, відновлення довготермінової інвестиційної діяльності підприємства.

2) Заощадження населення. Розроблення заходів щодо підвищення рівня доходів населення, коригування їх відповідно до рівня інфляції згідно з чинним законодавством, та орієнтація на заходи щодо збільшення заощаджень та акумуляції тимчасово вільних грошових коштів населення в інвестиції. Потрібне відновлення довіри населення до вітчизняних кредитно-фінансових установ та цінних паперів, а також стимулювати заощадження населення на потреби забезпечення підприємницької діяльності, утворення малих підприємств.

3) Державні заощадження – це різниця між надходженнями і видатками державного бюджету, тобто надлишок у державному бюджеті.

Особливу увагу потрібно приділити заходам із забезпечення достатнього наповнення державного бюджету, балансуванню його витратної частини та орієнтація на підвищення ефективності використання державних заощаджень. Переваги у виборі напрямів державних інвестиції має надаватися галузям, які необхідні для забезпечення розвитку економіки і є недостатньо привабливими для приватних інвесторів. Державні інвестиції варто використовувати також як засіб створення передумов для залучення приватних та іноземних інвестицій у пріоритетні галузі.

4) Заощадження іноземних суб'єктів. Потрібно забезпечити для іноземних інвесторів сприятливі умови щодо вкладення інвестицій в економіку України нарівні з українськими інвесторами, орієнтуватися на надання виважених пільг довгостроковим інвестиційним проектам, які розраховані на подальше реінвестування частини одержаного прибутку у пріоритетні сфери економіки. Одночасно потрібне сприяння підвищенню ефективності використання іноземних інвестицій, контролю за дотриманням зобов'язань, розробленні інвестиційної політики з урахуванням інтересів потенційних інвесторів. Потрібно створити умови для розробки та реалізації спільних інвестиційних проектів на базі регіонального співробітництва.

Ефективність використання потенціалу заощаджень полягає в наявності реалізації таких умов:

- достатній і стабільний рівень доходів, за допомогою якого можна забезпечити реалізацію потенціалу заощаджень;

- активізація інвестиційної спрямованості заощаджень за умови отримання певного доходу від інвестицій, захисту від недобросовісних фінансово-кредитних організація та негативних наслідків політико-економічних подій в країні.

Оцінювання невикористаного потенціалу заощаджень свідчить про те, що його частка в національній економіці України з кожним роком знижується. Така ситуація дає змогу активізувати трансформації заощаджень в інвестиції.

Оцінювання потенціалу заощаджень в Україні свідчить, що для активізації цього процесу потрібно створити належні умови для формування та використання як національних, так і іноземних заощаджень.

Потрібно вжити певних заходів для захисту інтересів власників заощаджень:

- розвиток інфраструктури фінансового ринку, який пропонує великий вибір форм, які акумулюють і розміщують заощадження, способи вкладення заощаджень і умов їх привабливості;

- виробничу орієнтацію інвестування заощаджень із гарантією отримання соціальної та економічної вигоди, разом з тим в реальному секторі повинен існувати істотний попит на додаткові фінансові ресурси.

Сохранить:
сохранить ВКонтакте в facebook в Одноклассники в Мой Мир в LiveJournal в Twitter в Я.ру добавить в Избранное отправить на email