1.2. Заощадження як джерело інвестиційних ресурсів у національній економіці

Заощадження стають предметом дослідження провідних економістів завдяки А.Маршаллу, який приділив їм значну увагу. Також заощадження були однією з найголовніших складових теорії Дж. Кейнса, який сформулював правило, що «в будь-якому новому прирості сукупних доходів частка заощаджень зростає випереджальними темпами стосовно частки, яка споживається, а отже, забезпечується основа майбутніх інвестицій».

Держава, яка заощаджує та інвестує значну частку свого доходу, матиме значний обсяг капіталу і високий рівень доходу. Якщо ж держава заощаджує та інвестує лише невелику частку свого доходу, її обсяг капіталу і дохід будуть незначним. Тому вищий рівень заощадження є завжди бажаний, бо веде до більшого обсягу доходу.

В економічній літературі виділяють два методологічних підходів до визначення поняття «заощадження»:

- заощадження – це дохід, який не використаний на виплату податків на купівлю товарів та послуг;

- заощадження – це використання грошових ресурсів з метою отримання доходу у майбутньому або забезпечення майбутнього споживання.

Існують більш спрощені підходи для визначення заощаджень, коли на мікроекономічному рівні вони розглядаються як різниця між доходом громадянина та його споживанням, а на макроекономічному рівні – як різниця між ВВП та кінцевим споживанням.

Отже, заощадження – це та частина отриманого доходу, яка не споживається в даний момент часу, а впродовж певного періоду накопичується для використання в майбутньому.

Заощадження здійснюються фірмами, домашніми господарствами і державою. Фірми заощаджують для інвестування – на розширення виробництва і збільшення прибутку. Домашні господарства заощаджують з ряду причин, серед яких: мотиви забезпечення старості та передачі спадку дітям, накопичення коштів для купівлі землі, нерухомості та дорогих предметів тривалого користування. Різниця між надходженнями і видатками державного бюджету, тобто надлишок у державному бюджеті – це державні заощадження.

Сукупний ефект заощаджень визначає темпи економічного зростання, обсяги випуску продукції, рівень інновацій, економічну могутність країни, добробут її населення. Величезні досягнення деяких держав, а зокрема, Японії та Німеччини, значною мірою пояснюються високим рівнем заощаджень.

Хоча заощадження завжди виступають певним відрахуванням від поточного споживання, вони забезпечують стійке підвищення рівня капіталоозброєності та продуктивності праці, зайнятості населення, максимум споживання на одного працівника і, врешті-решт, оптимізують економічний добробут. Вплив заощаджень на діяльність господарської системи здійснюється через інвестиції. Приватні і державні заощадження, що формують національні заощадження, цілком трансформуються в інвестиції, але повної рівності між ними немає.

Заощадження домогосподарств є вагомим інвестиційним ресурсом для економіки країни, в більшості країн національні заощадження формуються на основі заощаджень населення. На основі цього фіксується участь домогосподарств в інвестиційних процесах, а зокрема в економічному зростанні країни.

Особливість заощаджень домогосподарств полягає втому, що у власників вони є лише грошовою формою доходу, а не капіталом. За допомогою банків цей дохід перетворюється у значну масу грошового капіталу, який приносить ще дохід від відсотків. Величина заощаджень збільшується при економічному зростанні.

На заощадження та інвестицій має вплив процентна ставка, тобто якщо процентна ставка зростає, посилюється стимулювання заощаджень та розміщення їх на ринку, тому що на кожну заощаджену одиницю власник одержить додатковий дохід.

Основою заощаджень фізичних осіб є добровільне відкладення грошей на деякий час населення після задоволення своїх поточних потреб та сплатити податки. Тому, заощадження населення можна визначити як частину грошових доходів населення, яка формується за рахунок скорочення поточного особистого споживання (задля накопичення) і призначення для забезпечення потреб у майбутньому.

Фактори, які впливають на рівень заощаджень населення:

- рівень доходу населення;

- політична стабільність;

- процентні ставки комерційних банків;

- рівень оподаткування;

- розвиток фінансових ринків та інші.

Приріст заощаджень як суми нагромаджених грошових ресурсів залежить від ступеня споживання поточного доходу. У разі, коли доходи перевищують поточні споживчі потреби чи саме споживання обмежується з метою нагромадження частини доходу, різниця між спожитою частиною доходу і всім доходом нагромаджується як заощадження. Чим більша така різниця, тим більші можливості відкриваються для нагромадження заощаджень.

Значний вплив на заощадження має мотив, яким керується суб'єкт, обмежуючи свої споживчі витрати та відношення до структур, через які здійснюється мобілізація заощаджень. Виділяють три групи мотивів:

- мотиви, пов'язані зі споживанням населення (забезпечення економічної та соціальної безпеки людини (виникнення надзвичайних ситуацій – хвороба, стихійні лиха, техногенні аварії, втрата роботи тощо); придбання дорогих товарів тривалого користування і нерухомості; задоволення потреб у відпочинку та розвагах; дотримання загальнолюдських і національних традицій (весілля, святкування ювілеїв тощо); утримання членів сім'ї (дітей, батьків); забезпечення старості (вихід на пенсію));

- мотиви, пов'язані з одержанням доходу(одержання інвестиційного доходу (вкладення в різні дохідні фінансові інструменти, надання коштів у позику під проценти, передача коштів у довірче управління тощо); накопичення первісного капіталу для створення бізнесу);

- мотиви, які стимулюють вимушені заощадження (пов'язані з формуванням заощаджень через звичку (схильність до нагромадження як самоціль); невідповідність обсягу і структури пропозиції благ попиту на них; відставання потреб людини від її платоспроможності; труднощі легалізації тіньових доходів тощо).

У світовій літературі найчастіше використовують детальнішу класифікацію мотивів заощадження, запропоновану Дж. Кейнсом. Кейнс зазначав, що «є, взагалі кажучи, вісім основних стимулів або цілей суб'єктивного характеру; усі вони спонукають людей утримуватись від витрачання одержаного доходу».

Мотиви визначені економічною наукою:

- застережний мотив (створення резервів на випадок непередбачених обставин);

- мотив життєвого циклу (забезпечення майбутнього, на основі отримуваних доходів при зміні потреб впродовж життя людини);

- мотив між часового заміщення (забезпечення доходу у вигляді процентів та зростання цінності майна, оскільки більшому реальному використанню у майбутньому віддають перевагу над меншим поточним споживанням);

- мотив поліпшення (поступове утримання від споживання для збільшення видатків у майбутньому, що відповідає підсвідомому бажанню підвищити рівень свого життя в майбутньому);

- мотив незалежності (відчуття незалежності і свободи дій, навіть не маючи чітких планів на майбутнє);

- мотив підприємництва (забезпеченість необхідними засобами для здійснення ризикових чи ділових операцій);

- мотив спадку (залишити спадок для забезпечення майбутнього своїх

рідних);

- мотив жадібності (відчуття задоволення за допомогою накопичення коштів, протистояння фактору витрачання грошей).

Також виділяють мотив вимушених заощаджень, суть його полягає у обмеженості можливостей придбання бажаних товарів і послуг домогосподарства збільшують заощадження з надією на зміну ситуації у майбутньому.

Тому необхідно вище перелічені мотиви виділити в окрему класифікацію і віднести їх до конкретних груп. Класифікаційні ознаки наведені на рис.1.1.

Класифікация мотивів заощадження

Рис. 1.1 - Класифікація мотивів заощадження

Ознака соціальної захищеності характеризується тим, що заощадження дають можливість забезпечити майбутнє, оскільки існує невизначеність щодо майбутніх доходів.

Економічна ознака, являє собою, участь в економічних процесах для отримання майбутніх доходів.

Мотиви, що відносяться до демографічної ознаки характеризуються: віком громадян; рівнем доходу, тобто залежності від економічного розвиту регіону в якому проживають громадяни.

Психологічна ознака характеризується підсвідомим бажанням підвищення свого життєвого рівня, задоволення відчуття незалежності.

Незалежно від мотивів формування заощаджень населення ключовою характеристикою є інвестиційний потенціал, під яким розуміється сукупність грошових заощаджень населення (домогосподарств), що є у наявності, та ті, які з різних причин є недоступними чи незадіяними на даний час.

Схематично розміщення грошових заощаджень населення подано на рис. 1.2.

Схема розміщення грошових заощаджень населення

Рис. 1.2 - Схема розміщення грошових заощаджень населення

Щодо трансформації заощаджень в інвестиції виникають наступні проблеми, а саме:

- залучення заощаджень, які знаходяться в неорганізованих формах у потенційні джерела інвестицій;

- ефективне та раціональне використання;

- створення сприятливих умов для формування заощаджень домогосподарствами.

Процес формування національних заощаджень починаються з рішень багатьох домогосподарств відмовитися від поточного споживання деякої частини свого доходу.

Трансформація заощаджень в інвестиції залежить від створення сприятливого середовища у сфери економіки та соціально - економічного розвитку країни.

Перспективами зростання інвестицій в національну економіку є:

- акумулювання коштів населення у межах систем соціального та пенсійного страхування та їх спрямування на подальше довгострокове кредитування інвестиційної діяльності;

- розширення бази інвестиційних ресурсів, що спрямовуватиметься в інноваційну сферу, через механізм податкової, митної та регулятивної політики;

- посилення інвестиційного спрямування розвитку фондового ринку;

- посилення інвестиційної активності населення та забезпечення гарантованого захисту їхніх заощаджень;

- запровадження механізму акумулювання вільних коштів, зокрема у венчурних фондах;

- реформування системи оподаткування прибутку, для стимулювання інвестиційної активності тощо.

Сохранить:
сохранить ВКонтакте в facebook в Одноклассники в Мой Мир в LiveJournal в Twitter в Я.ру добавить в Избранное отправить на email